Шановні українці, ми всі повинні щиро вибачитися перед Вами… Ми забули про Вас і повернулися до комфорту нашого повсякденного життя.Зеленський? Крим? Одеса? Київ? Усі ці назви та місця були для нас «гарячими темами» 2-3 місяці, однак згодом ми звикли до думки, що «в Україні війна… Що ми можемо зробити?»
Війна в Україну прийшла в лютому цього року. Протягом березня, квітня та травня наша увага була повністю прикута до війни. Ми жили цим. Канали новин показузали нам жахи знищених міст і зруйнованих життів невинних українців. Знищені вогнем та обстрілами будівлі; моторошні історії про зґвалтування жінок і розкрадання майна людей з їхніх домівок; хвиля біженців, які втікають, рятуючи свої життя і життя своїх дітей; історії безкорисливої допомоги добрих людей в Польщі, Румунії та Угорщині, які приймають українські родини у свої домівки. Війна «в найяскравіщих її проявах». Це нас зачепило. Ця війна мала все необхідне для того, щоб стати новиною. «Хороший, поганий, злий». «Так, як і має виглядати хороша війна». Соціальні мережі були переповнені трафіком, пов’язаним із війною – пропозиціями допомоги, новими волонтерськими організаціями, масовими публікаціями зі словами співчуття та підтримки жертвам.
Однак згодом настало літо, а разом з ним і відчуття постковідної потреби свободи.
Повернулися довгі черги в аеропортах; почастішали поїздки автомобілів із сім’ями, які перетинають кордони по дорозі на пляжний відпочинок; в повну силу відновили роботу ресторани та готелі. За два роки карантину нам усім були вкрай потрібні світло і повітря.
Війна принесла нові економічні проблеми та виклики. Вартість палива та електроенергії зашкалює. Продукти харчування також стають все дорожчими, і уряди відчайдушно намагаються впоратися з інфляцією, підвищенням податків і процентних ставок. Зі зростанням цін на продовольство, загрозою енергетичної бідності та простим управлінням нашим повсякденним життям – це все, що вимагає нашої уваги зараз, тоді як війна чомусь стала «вчорашніми новинами».
Путін цілком міг очікувати, що миттєвою і початковою реакцією Заходу буде всеохопний шок і лють. Але недовго. Ми звикаємо до поганих новин; нові кадри на телебаченні та в ЗМІ, які щодня показують останні жахи з України, стали звичним явищем; можливо, ми навіть дещо збайдужіли до них. «Не так тривожно і цікаво, як це було в березні». Щоденні промови Зеленського несуть одні й ті ж меседжі; ми просто до всього звикли. Більше того, я навіть зустрічав деяких людей які підтримують Росію, захищаючи право Путіна вимагати, щоб західний кордон Росії був вільним від будь-якої присутності НАТО та ЄС. Я був вражений, усвідомивши, що хтось міг повірити, що такі речі можуть виправдати небаченої жорстокості напад на таке невинне і мирне суспільство, як українське.
Російське вторгнення в Україну залишить видимий слід і незагоєні рани на всіх нас. Росія власноруч викреслила себе зі списку країн, які виступають опорою для підтримки мирного світового порядку, забезпечують відповідальне лідерство та піклуються про багатство, здоров’я та добробут власного населення. Натомість Росія відновила своє місце в «чорному списку» держав, які дозволяють собі злочини проти людства. Як ми бачимо, плин часу не викреслює ні присутності нації у цьому списку, ні злочинних дій, які вона здійснює. Зараз Росія забезпечила собі сусіда, сповненого ненависті та наростаючого, вічного голоду помсти за страждання, які Росія принесла на його землю.
Наш обов’язок – постійно тримати війну, яка триває в Україні, у полі зору та на порядку денному. Ми не повинні упускати з уваги той факт, що впродовж століть наші країни та нації ставали мішенями подібних «Путінів», що залишали сповнені болю та жаху сторінки в нашій історії.
Кожен із нас як особистість зобов’язаний підняти свій голос проти таких звірств. Ми не можемо дозволити собі повернутися до будь-якої нормальності, допоки горять міста на наших сусідніх землях. Ми повинні виховувати в наших дітях гуманізм, вчити їх прагнути до миру, уникати расизму та розряджати конфлікти.
Обставини війни в Україні могли б стати платформою для того, щоб показати, наскільки нікчемні та дрібні політичні виправдання звучать для заподіяння зла людям.
Сьогодні в Україні День Незалежності. Я хотів би присвятити цю статтю Президенту України Володимиру Зеленському та висловити глибоку вдячність за його незламність та видатне лідерство, протистояння росіянам у жорстокості та нахабстві на українській землі.
Хай живе та процвітає вільна Україна!!!
Твоє довге і вільне існування – прагнення та запорука безпеки для всіх нас.
автор Zahal Levy, президент MediHelp
